Час допивати безпорадний чай,
час вилітати передсмертним совам.
Нам не побачити смарагдових очей
ламкої дівчинки із дощового Львова,

де ти заплетена у сецесійні сни,
де тінь твоя тонка і ентропійна,
і де покірно велетні слони
стають перед тобою на коліна,

бо так велить оголена рука,
бо це весняних змій диктує врода,
запаморочливо безмежна, як фрактал
премудрого єврея Мандельброта.

…Я прокидаюся. Я мушу бути там.
Я хочу задихатися тобою.
Беззвучно розсипаються міста,
зі снів будовані останньою любов’ю.

Advertisements

19 thoughts on “Напівуявна

  1. мандрівники повернулися зі Сходу і чудуються двома останніми рядками. спробую перекласти, а раптом вийде.

  2. А я наткнулась на Вашого вірша випадково. Але це було якраз у потрібну мить.
    Я завжди кажу, що вірші містять частку душі поета, тож ніколи не збагнути їх до кінця, тільки автор може знати точно про ще йдеться.
    Всі інші у віршах помічають щось своє. І я дякую Вам за цього вірша, бо я тут бачу моє. І я це побачила як на замовлення – якраз у мить коли мені було необхідним це побачити.
    Щиро дякую! Успіхів Вам надалі! 🙂

  3. Мандельброт, змії, смарагд, how fragile we are! Час диверсифікуватися: я міг би прийняти цей вірш за загублений власний, аби не був упевнений, що протягом кількох останніх років не паморочилося мені ні разу…

      1. ми не вибираємо собі снів, вони з нами стаються.
        без них було би ще гірше. вже не кажучи про пекло цілковитого безсоння..

        1. Читаю ще і ще. Прегарний і пронизливий — басовою коронарною нотою. Вірші стаються, коли кватирка у світи снів відкрита. Вони залітають, як горобці і синці. Мандельбротові ітерації — можливо, найголовніше відкриття стосувальної математики — міцний міст між фугами і формулами, випадковостями і закономірностями, їх можна любити, як люблять Господа, бо вони і є альфа і омега, непорушна велич закономірностей розвою і дріб’язкуватість Бредберіївської молі водночас…

          1. міцний міст між фугами і формулами – це гарно, це вже гра в бісер, яку якраз математики з музикантами заснували (не без допомоги мандрівників на Схід ;))

    1. ну, Мандельброт невипадковий, бо без тієї, про кого тут ідеться, я би поняття зеленого не мав про фрактали 🙂 вірші – збуваються, а от з ким і коли, то вже не нам вибирати; мені часом Ваші рядки теж такими знайомими і близькими здаються..

Коментарі закрито