Kostyantyn Moskalets
Översättning Lev Hrytsyuk och Bodil Zalesky
Amor fati
Jag tänker ofta på varför du är så ensam –
ditt öde är ju ett av de vackraste i världen
dessa ögon vaksamma, sorgsna –
varför finner ni ingen, bara speglar,
och i speglarna bara er själva och ert dubbla väsen,
knappt täckta av fulländningens flor,
av tidens dagg,
väntans rimfrost
klockans tålamod – vad
å vad skulle jag annars kalla dig?
Men kanske är det så det ska vara? Kanske
kommer du att dö i handflatan som en snöflinga
när någons värme förintar denna ensamhet?
Och kanske är denna ensamhet blott ett uttryck
för din oförklarliga varelse?
Och den kärlek som finner dig –
förgör den dig?
Jag älskar dig.
(Опубліковано в часописі 10TAL, присвяченому Україні)
Ориґінал:
AMOR FATI
Я часто думаю, чому ти так самотня, –
одна з найкрасивіших доль у світі;
ці сірі очі, пильні, сумовиті, –
чому ви не знаходите нікого, крім дзеркал,
а в дзеркалах – себе і суть свою подвійну,
ледь-ледь прикриту флером абсолюту,
росою часу,
інеєм чекання,
терпінням дзвону – як іще,
о, як іще мені тебе назвати?
А може, так і треба? Може, ти
загинеш як сніжинка на долоні,
коли чиєсь тепло зруйнує цю самотність?
І, може, ця самотність – лише форма
твоєї ідентичності п’янкої?
І та любов, яка тебе знайде –
тебе ж і знищить?
Я люблю тебе.
Виглядає класно, цікаво, як би воно звучало 🙂
аж мені самому цікаво стало) забив текст у Google Translate, прослухав, але автоматизований голос не помічає розривів рядка, смислових наголосів не відчуває, тому все звучить доволі какофонічно; може, колись якась жива шведка зустрінеться, то намовлю її прочитати вголос 😉
Чого зразу шведка, це ж чоловічий вірш :). А шо перекладач, може хай на телефон начитає?
шведка автоматично спала на думку, бо той переклад у Google Translate жіночий голос читає 🙂
Гуголь-шведка 😉 це майже як галактична кореянка :))). Головне щоб вона тобі не снилася і не влаштовувала екзамени вночі, про те, як буде шведською любов, іній і дзвін :).
Згадалося між іншим, що дзвін і сніг, правда, без любові, але зато з дорогами, порогом, хлібом і деревом життя були в тому вірші Тракля про який писав наш любий пан Г. Досі пам’ятаю як Сем з акцентом і з задоволенням промовляв “Schmerz versteinerte die Schwelle”…
Отакий сентиментально-офтопіковий коментар вийшов після вечері за столом в день народження мандрівника-Стуса, який, втім, не зайшов… Хіба що тихо, як у тому вірші…