Про мене

Костянтин Москалець
Костянтин Москалець (1963 р.н.) – український поет, прозаїк, літературний критик, есеїст і музикант. Закінчив Літературний інститут ім. М. Горького у Москві (1990). Виступав як автор і виконавець власних пісень у львівському театрі-студії “Не журись!” Автор слів і музики популярної в Україні пісні “Вона” (“Завтра прийде до кімнати…”) Збірки поезій: “Думи” (1989), “Songe du vieil pelerin” (1994), “Нічні пастухи буття” (2001), “Символ троянди” (2001), “Мисливці на снігу” (2011). Проза: “Рання осінь” (2000), “Досвід коронації” (2009), “Вечірній мед” (2013). Літературна критика та есеїстика: “Людина на крижині” (1999), “Гра триває” (2006),«Сполохи» (2014).  Щоденник: “Келія Чайної Троянди” (2001). Твори Москальця перекладені англійською, німецькою, японською, польською, сербською та російською мовами.

57 thoughts on “Про мене

  1. Пане Костю! Скажіть, Вас ще можна знайти на Твітері?

  2. #oh_my_dear_Sensei Дякуємо вам іще раз за те, що ви є з нами!

    прийміть, разом з привітаннями, й цей щирий знак пошани й любові:

    Поема Ріки. В виконанні лише малої частки тих, кого ви обдаровуєте й надихаєте!

    1. Дорогий В’ячеславе, любі мої твіттеряни, навіть не знаю, які слова знайти для подяки! це щось НЕСАМОВИТЕ! мене ще ніколи в житті ніхто так не вітав гарно… Отже, просто ДЯКУЮ – але від усього-усього серця!

  3. Доброго дня:) Я вчуся в 11 класі. Не знайомий з вашою творчістю, але зараз я готую доповідь на урок про вас. Мена зацікавили ваші твори і я їх обов’язково почитаю.
    Це дуже не звичайне відчуття, коли ти можеш спілкуватися з поетом в інтернеті, доповідь про якого готуєш в школі 🙂

  4. Доброго дня!Довго не могла наважитися Вам написати…Минулого літа купила Вашу книгу “Досвід коронації”,почала читати.Сказати чесно,перші сторінок 20 мені зовсім не сподобалась.Потім взагалі книгу поставила на полицю …Але через деякий час вона знову потрапила мені до рук..цього разу читала не відриваючись..”Вечірній мед” прочитала за ніч…дуже вражена!Навіть розплакалась,коли все прочитала…Після цього перечитувала “Вечірній мед” 6 разів,і кожного разу сприймала по-новому…І мені здається,що ця книга ідеальна)Шкода,що так мало таких масштабних творів((( Я закохалася в “медок”…і дякую вам за це))))

      1. Ще таке питаннячко:де можна знайти книгу мого улюбленого письменника з автографом на першій сторінці?)

        1. Це складніше… я майже ніколи не вибираюся назовні і автограф-сесій не проводжу… Хіба – якщо вже дуже хочеться – Ви могли би надіслати мені книгу поштою, а я відіслав би її назад з автографом 🙂

  5. У кобзарів завжди були поводирі. ти мене водиш котрий рік по ресурсах. А шо робить? Я ж роботою та побутом засліплений. То дякую, що, бува, присвітиш – дорогу покажеш. А вордпресець – дійсно комфортний ресурс. Розробники постаралися.

    1. Єдине, що погано й воночас добре – як напишеш із помилками, так і буде. Коментаря сам не знімеш, як у фб чи жж.

    2. Радий, що можу час від часу стати в пригоді! але, знаєш, останнім часом відчувається якась криза в Інтернеті – все зациклилося на соціальних мережах, ніхто не може зробити жодного кроку далі 😦 І хтозна, в чому мав би полягати новий прорив…

      1. Все по спіралі. Я сконцентрувався на саморозвиткові й почав з азів. Буквально з ранкової гімнастики, правда, на тренажерах (маю можливість по роботі й це навіть мій обов’язок). Почав грати гами на гітарі щодня й щодня складати якесь буріме.
        Криза жанру соцмереж у тім, що вони – квінтесенція нашої лінивої цивілізації споживачів. І, перехворівши ЖЖ та ФБ (які по настирності, зеленомухоподібності, я б сказав, переплюнули ТБ), творці знаходять ВордПрес й Твітер. Натворив – посповідався, натворив – посповідався (це як сакраментальне “украл-випіл-в тюрму”). І хіба в коментах хтось завітає. Але то коменти по суті твоїх власних постів, а не додавання в групи-шмупи, запрошення на події тощо. Непогано би було бути на ЖЖ й ФБ присутнім “одним оком”. Але це неможливо, бо ці мережи – пилососи, які засмокчуть тебе з потрохами. Я мабуть теж поскасовую багато рахунків, які без діла стоять. Бо по-перше робота, по-друге – діти, а по третє – за тими нетрями й мереживами ніколи й пісеньку написати.

        1. пилососи – добре сказано 🙂 ну, випробувати все це хоч так, хоч сяк треба було – щоб мати знання про подібні речі з перших рук і не залишатися наївним; але й далі витрачати дорогоцінний час на ту трясовину – то вже невиправданий інфантилізм; нема нічого кращого за добру паперову книжку, за гітару в руках або за розмову зі старим другом… та й мережі ті деградують просто на очах, раніше люди хоч якісь лінки на цікаві статті вивішували, тепер же просто тупе безкінечне базікання, хоч у ФБ, хоч деінде.

      2. новий порив)) от ми з Артемом садили дерева – це було нове ( @ezhybirova )

  6. Доброго дня, Костику!
    Коли перечитувала “Воскресіння чаю”, виникло запитання: чому літературне об’єднання називалося ДАК? Це якось пов’язане з іменами учасників?

      1. Я так і подумала, але, враховуючи, що багато назв таких мистецьких об’єднань складаються з абревіатур, вирішила перепитати. Дякую!
        Гарної Вам весни 🙂

  7. Костику, з Різдвом Христовим Вас! Всього Вам найкращого.

  8. Костику, доброго вечора. Перечитую вдруге Вашу книгу “Досвід Коронації”. Сам чесно кажучи ніколи не брався до книг, і ця стала не виключенням. Але ось дівчина порадила почитати (за що я дійсно вдячний) медку (Вечірній мед)…і знаєте що? В свої 26 переглянув багатсько хфильмів, переслухав багатьсько пісень, але так як пишете про кохання Ви – я ще не зустрічав. Та й не тільки про кохання.
    І от, зізнайтеся будь ласка: всі ці сторі’с основані на реальних подіях? маю на увазі Андрусю (любов до неї), Бампера, Троцького, Дема, про їх бодуни ) та інші. Бамбула я так зрозумів є справжнім персонажом.
    чи всі ці алкогольні сцени були справжні?
    чи справді ви порвали на шматки ті 100 долЯрів заморзьких, при цьому немаючи коштів на поснідати?
    і чи насправді спалили свої книжки?
    можливо я і наївний, подумаєте Ви, типу “Невже він не розуміє що це все вигадані історії і все таке”?
    просто цікаво – я читаю про реальні події чи вигадані )
    дякую за відповідь

    1. Олексію, добрий вечір! Дякую за такий гарний відгук. У “Меді”, як і в кожному літературному творі, співвідношення реальних і вигаданих подій та персонажів приблизно 50:50. Але якраз Андруся, Бампер, Троцький, Дем – реальні персонажі, це їхні справжні прізвиська. У недавно виданій документальній книзі “Хіппі у Львові” є спогади Вишні (Володимира Вишневського), то він там пише, цитую: “В те годы Дем пропадал вечерами под легендарным “Нектаром”, где собирался львовский андеграунд и тусовались Сюр, Троцкий, Леня Швец, Бампер, Аксинин”. (с. 112). А книжки так, ми спалили, Оля Герасим’юк знімала той сюжет для “1+1”. З найкращими побажаннями – Кость.

      1. точно точно, як же я забув про “Нектар” )
        доречі. а яка адреса цього святого місця у Львові (якщо він звісно живий)?
        )))) а знаєте що? цікаво так спілкуватися з автором книги, яку я кожного дня читаю в транспорті, а зараз ось в своєму ліжку )

        1. я вже давно не був у Львові, не знаю, чув, що Нектар нібито ще трохи живий, але тільки підвальне приміщення, а нагорі там тепер якийсь бутік.

      2. І ще. Одне (а може й не одне). Не хочу набридати, але Ви приймаєте участь в якихось зборах письменників ну аби щось типу того? Де можна прийти послухати вірші/росповіді/історії і все таке?

    2. шкода 😦
      ну значить так треба.
      ну, не буду більше набридати.
      жоречі, з Новим Роком! Вдалої рибалки в цьому році )

  9. Ну, а справжнім “відкриттям континенту” був похід на Петрівку, де я спочатку помітив фрагментик Брейхеля на якійсь обкладинці, тоді прізвище, тоді проматюкався з приводу “Бройґеля” (вже раз матюкався з того ж приводу на Василеву-Герасим’юкову книжечку), і аж тоді неквапно пірнув у “Вечірній мед”, перечитуючи окремі розділи по 2-3-4 рази щовечора, і аж тоді вирішив розшукати Москальця, зниклого у Нетрях, ще раз, аби висловити свій захват за розкіш читати прозу поета із стовідсотковою спорідненістю (складалася іллюзія, що я опинився в якомусь паралельному варіанті свого життя, життя я не прожив, хоч міг, певна річ).
    +1

  10. Не терпиться дочекатися “свіжака”.

    Дуже довго роздумував, де Ви так хутко поділися з ЖЖ і з Я.ру (я радо пристав тоді на Вашу пропозицію зафрендитися, побіг на uazone, щоб (темний я став, сидячи казна-де по світі) дізнатися, хто ж такий той Pielgrzym-Москалець і знайшов-таки, хоч і небагато.

    Ну, а справжнім “відкриттям континенту” був похід на Петрівку, де я спочатку помітив фрагментик Брейхеля на якійсь обкладинці, тоді прізвище, тоді проматюкався з приводу “Бройґеля” (вже раз матюкався з того ж приводу на Василеву-Герасим’юкову книжечку), і аж тоді неквапно пірнув у “Вечірній мед”, перечитуючи окремі розділи по 2-3-4 рази щовечора, і аж тоді вирішив розшукати Москальця, зниклого у Нетрях, ще раз, аби висловити свій захват за розкіш читати прозу поета із стовідсотковою спорідненістю (складалася іллюзія, що я опинився в якомусь паралельному варіанті свого життя, життя я не прожив, хоч міг, певна річ).

    Ще дякую – за відкриття WordPress як дуже комфортного ресурсу. Все це спонукало мене повернутися до щоденного блогування, попри страшенны редакторські, адміністративні і наукові завали. Робитиму спробу реанімувати експедиційні щоденники. Хоч вони і “тупуваті”, як на прозу, і наївні, як на інтелектуальне читання, проте є в них маленька дещиця вхоплених на льоту, як метелики, миттєвостей, що пройшли назавжди, але все ще живі десь там на денці.

    В мандрах моїх були всього три книжки (рюкзак важкий! – послідовно, рік за роком: “Хроніки Амбера”, щоденники Семенова-Тян-Шаньського і “Дар” Набокова), які трохи вплинули на стилістику. Але камертоном, який не дає сповзти на перелік того, що їли на вечерю, що снилося вночі і скільки кого впіймали удень, сподіваюся, буде “Вечірній мед”. Велика дяка за те, що я його – і Вас – знайшов у цьому світі.

    Доброї роботи!

    1. Щиро дякую! Про такі змістовні коментарі в наш час (а тим більше – в Інтернеті) можна тільки мріяти.
      WordPress – дійсно найкращий! я перепробував кілька блоґ-платформ (ЖЖ, Blogger, Posterous і т.д.) і переконався, що жодна з них за функціональністю не дотягує до цього сервісу. Єдине обмеження, яке особисто мені трохи заважає – неможливість викладати mp3.
      Хай щастить!

  11. Не буду багато говорити. Суть справи така: десь півтора місяця назад Ви були такі люб*язні передивитися вірші людини на ім*я Сергій Бригар. Не могли б Ви бути знов такі люб*язні написати йому кілька слів? Для Вас буквально десять хвилин, а людині можна дійсно допомогти добрим словом. Звісно якщо воно у Вас є. Якщо – ні, то вибачте, будь ласка, за хвилювання.

    1. Оксано, це якесь непорозуміння, я вже двічі пересилав Сергієві листа з відповіддю! Може, він потрапляє у папку зі спамом абощо? Про всяк випадок я щойно переслав того листа Вам, може, хоч так він добереться до адресата…

  12. Пане Костянтине, на скільки я розумію, повідомлення не доступне для перегляду поки Ви його не одобрите? Можна особисте прохання? Звісно якщо Ви не вважаєте це за дуже велику наглість)

  13. Добрий день, пане Костянтине!
    У мене дивне питання) Скажіть будь ласка, Вам ніколи не набридає відповідати читачам та шанувальникам?) Чи бували випадки, що Вам доводилось когось ігнорувати?

    1. Чому дивне, нормальне питання 🙂 Тут, на блозі, в мене поки що не виникало проблем, коментують або питають про щось нечасто, відповіді не забирають багато часу. Найгірше було на YouTube, там не раз траплялися провокації, я навіть заблокував можливість коментувати відео з авторським виконанням “Вона”.

  14. Не всі в Севастополі фоби. Приємно навіть)) Чи то мистецтво таким є, що не поляризується…інакше то було б вже не мистецтво. Добре заграв Музальов.
    Пане Костю, привіт!))

  15. ДОБРОГО ВЕЧОРА,

    Питати про щось наразі не буду, та просто хочу подякувати за гарну поезію та прозу Життя) Успіхів і натхнення!

  16. Приємно Вас тут бачити :))) Удачі Вам та хорошого настрою 🙂

  17. Мене от завжди цікавили два питання:

    1. Як працює економіка “келії”, чи як то прийнято питати “what do you do for a living”?

    2. Я напевне не зрозумію, як не розумію що ж таке “срібне поле”, і багато інших речей, тому задавати не буду, і спробую зіграти самостійно.

  18. Вітаю. Дуже перепрошую за турботу, та хтів би запитати:
    ви з жж пішли остаточно, чи просто змінили аккаунт
    http://pelerin1963.livejournal.com/
    ?
    Щиро був би вдячним за відповідь.
    Ваш шанувальник і читач.

  19. Мене завжди цікавило, про кого пісня Вона? Поділіться секретом!

    1. Перепрошую, але як це пісня може бути “про когось”? Про кого пісня “Червона рута” – або будь-яка інша? Давно відомо, що в ліричному творі йдеться про ліричного героя. Тому пісня Вона – ні про кого зокрема.

  20. треба буде щось прочитать з Ваших творінь) вибачте зарані, що не піду за Вашими книгами до книгарні, мабуть, роздобуду в мережі)

  21. оу…якщо це Ви – дуже приємно і незвично Вас тут бачити)

Коментарі закрито