Дощовий настрій


rain image

 

* * *

Вікторові Морозову

Минаючи мов сон або старе кіно,

ідуть легкі дощі всесвітньої печалі.

Кружляє чорний диск і пахне свіжим чаєм,

і світиться у ніч одним-одне вікно.

 

Це шурхотіння слів і втомлених речей,

ці жести, що ростуть і тануть неквапливо,

утворюють на мить дорогоцінне шкливо,

в той час, коли усе, без сумніву, тече.

 

І, може, саме так збувається «т е п е р», –

у снах або дощах, поезіях чи кінах,

у мандрах по чужих та рідних українах,

у всьому, що собі народжує т е б е.

Advertisements

Спогад про араукарію Гессе


Коли ми з дружиною часом заходимо до редакції «Критики», я завжди зупиняюся на другому поверсі, де стоїть вазон – ні, на жаль, не з араукарією, з фікусом радше – і пригадую фрагмент зі «Степового вовка» мого улюбленого Гессе. Звичайно, цей роман я перечитував менше, ніж «Гру в бісер», разів зо п’ять, мабуть, бачу тепер купу недоліків у ньому, втім, як і купу чеснот, яких не зауважував раніше, скажімо, у 14 років, коли прочитав цей роман уперше. Він був опублікований у 1977 році, рівно 40 років тому, у передмові було сказано, що твором захоплювалися американські гіпі – і це була найкраща з можливих на той час реклам. Через 40 років роман сам став для мене такою собі араукарією, біля якої можна присісти і полегшено перевести дух…Гессе_араукарія - копия

“- Гляньте на ту площадку з араукарією, що так чудесно пахне, – сказав Галлер. – Я часто не можу пройти, щоб хоч на хвилину не спинитися біля неї. У вашої тітки також гарно пахне, теж усюди лад і велика чистота, але тут, у цьому куточку з араукарією, все так витерто й вимито, знято кожну порошинку, так недоторканно чисто, що він просто світиться. Я завжди, коли проходжу повз цей куточок, вдихаю на повні груди його запах. А ви хіба ні? Цей аромат натертої підлоги, що ледь відгонить скипидаром, разом з ароматом червоного дерева, вимитого листя вазонів і всього іншого утворює новий запах, екстракт міщанської чистоти, дбайливості й акуратності, почуття обов’язку й сумлінності навіть у дрібницях. Я не знаю, хто тут мешкає, але мені за цими заскленими дверима ввижається райська оселя чистоти, міщанської охайності, ладу і зворушливої, покірної відданості повсякденним звичкам та обов’язкам.
Оскільки я мовчав, він повів далі:
– Тільки, прошу вас, не подумайте, що я глузую! Любий мій, я навіть не подумав би сміятися з цього міщанського ладу. Щоправда, сам я живу в іншому світі, ніж цей, і, мабуть, у такому помешканні з араукаріями не зміг би витримати жодного дня. Та хоч я й жалюгідний, невиправний степовий вовк, а все ж таки я син своєї матері, а моя мати була міщанкою, плекала вазони, прибирала кімнати й сходи, витирала меблі, витрушувала завіси й намагалася привнести в своє житло і в своє життя якнайбільше охайності, чистоти й ладу. Про все це нагадує мені запах скипидару та араукарії, тому я час від часу сідаю тут, милуюся цим тихим, малесеньким острівцем ладу й радію, що він ще й досі існує”.

                                        Герман Гессе

Крокуси



              Мамі      

Весняна мжичка. Снігу вже нема,

І я сиджу у теплому покої,

Де крокуси у чарці із водою

Біліють від темна і до темна.
І любо пити ритуальний чай

До крокусів, до постатей в альбомі,

Фіксуючи краплини однотонні

І поволоку ніжну на очах.
Моя старенька мамо, певна річ,

Старанно ритмізована омана

І шепітлива та прозора манна

Не приведуть тебе у глупу ніч,
Коли не буде місця для очей,

Коли ці квіти безпорадні згаснуть,

Коли я проклену надію власну,

І віру проклену, і що там ще…
Але надійде на світанку сон,

Легкий, немов пилок жовтогарячий,

І я побачу: ти, далека, плачеш,

Торкаючись до ран моїх перстом.

Христос родився всім на спасіння


 

Сьогодні безпомилкове відчуття свята з’явилося завдяки хористам з церкви святого Василія Великого, які завітали колядувати до нас із Богданкою.
Сердечно дякую віншувальникам з прекрасними голосами, зокрема ж – дорогому Маркіяну Святу, який доправив їх до нашого дому! Не в останню чергу саме завдяки цьому хору кожне богослужіння у  храмі святого Василія Великого перетворюється на дійсно сакральне, урочисте торжество, спільне для неба і для землі.
Не так часто у сьогоднішньому світі доводиться звідати безкорисливу приязнь, не так часто – радість від того, що народився Бог, народився, підкреслю, а не помер.
Будьте ж і ви щасливими, ті, хто читає ці слова глибокого січневого вечора, всім собою переживаючи незбагненну Подію.
Христос ся рождає!
Славімо Його!

 

Зголошуйтеся на премію імені Юрія Шевельова! Залишився тиждень


Український осередок міжнародного ПЕН-клубу, Києво-Могилянська бізнес школа, видавництво “Дух і Літера”,

Український науковий інститут Гарвардського університету

оголошують конкурс на здобуття

Премії ім. Юрія Шевельова

за найкращу збірку есеїв, надруковану 2016 року

Лауреатами Премії були:

2015 – Олександр Бойченко
2014 – Кость Москалець
2013 – Андрій Портнов і Тарас Прохасько

Просимо надсилати свої зголошення на адресу: sheveliov.award@gmail.com

Детальна інформація на сайті http://www.shevelyov-award.com/ та http://pen-ua.com/Premiya_Shevelyova/Oholosh_Shevelyov_award_2016.htm

Кінцевий термін для подачі своїх пропозицій – 15 листопада 2016 року

Хочемо зауважити, що зголошення оформлені не згідно з формою (наведена нижче) до розгляду не будуть прийняті.

Просимо надсилати Ваші зголошення за такою формою:
1. Назва організації та ім’я і прізвище контактної особи // Ім’я та прізвище особи, яка зголошує
2. Адреса (з поштовим індексом)
3. Електронна адреса
4. Контактний номер телефону
5. Ім’я та прізвище зголошуваного кандидата
6. Назва збірки есеїв
Необхідним додатком до Вашого зголошення є:
1. Примірник книжки (в паперовій та електронній формі)
2. Коротке обґрунтування (до 4000 знаків)
Чекаємо на Ваші пропозиції!